Композитор
Вівальді: рудий священник Венеції
Ким був Антоніо Вівальді: венеційський священник і віртуоз-скрипаль, учитель у венеційському сиротинці, оперний імпресаріо та автор «Пори року».
Забронюйте концерт «Чотири пори року» ↗Швидка відповідь
Вівальді був венеційським священником, скрипалем і композитором, народженим 4 березня 1678 року й померлим у Відні 28 липня 1741 року. Руде волосся дало йому прізвисько il Prete Rosso. Він викладав в Ospedale della Pietà, писав концерти, духовні твори та понад п'ятдесят опер, а передусім його пам'ятають за «Пору року».
Венеційське дитинство
Композитор народився у Венеції 4 березня 1678 року. Його батько, Джованні Баттіста, був перукарем, перш ніж стати професійним скрипалем; він навчив сина грати на інструменті й брав його з собою, коли виступав у місті. Антоніо часто нездужав — із симптомом, що звався strettezza di petto, стиснення в грудях, яке тлумачать як астму. Це залишило йому відкритими скрипку й композицію, але виключило духові інструменти.
Рудий священник
Він розпочав підготовку до священства 1693 року, у п'ятнадцять років, і був висвячений 1703 року у 25. Невдовзі його почали називати il Prete Rosso — Рудий священник — через волосся, рису, що передавалася в родині. Проблеми зі здоров'ям згодом дали йому дозвіл не служити публічних мес, і музика стала його кар'єрою.
Ospedale della Pietà
Він викладав в Ospedale della Pietà — притулку для покинутих дітей у Венеції — як maestro di violino, учитель скрипки. Значну частину його музики було написано для дівочого ансамблю, що там мешкав. Ймовірно, саме віртуозність на скрипці принесла йому цю посаду, і він швидко зарекомендував себе успішним учителем. Більшість його головних творів датуються роками в Pietà, яка також замовляла в нього церковну музику, зокрема ораторії.
Опери та подорожі
Вівальді написав понад п'ятдесят опер і досяг певного успіху з дорогими постановками у Венеції, Мантуї та Відні. У 1717 або 1718 році він обійняв посаду maestro di cappella при дворі в Мантуї, де прожив близько трьох років. Саме в цей період він написав «Пори року», і у 1725 році їх опублікували в Амстердамі разом із сонетами.
Єдині портрети
Вікіпедія зазначає, що до нашого часу збереглося лише два, можливо три, оригінальні портрети Вівальді: гравюра, малюнок тушшю та олійний живопис. Гравюру створив у 1725 році Франсуа Мореллон де Ла Кав для першого видання Il cimento dell'armonia e dell'inventione — циклу Op. 8, до якого входять «Пори року», — і саме вона лягла в основу кількох пізніших копій. Зображення на початку цього путівника — це та сама гравюра.
Мантуя та «Пори року»
У 1717 або 1718 році Вівальді запропонували посаду maestro di cappella при дворі принца Філіпа Гессен-Дармштадтського, губернатора Мантуї, і він переїхав туди на три роки. У цей період він створив кілька опер, і саме тоді написав «Пори року». Вікіпедія описує їх як чотири скрипкові концерти, що дають музичний вираз порам року, і як, ймовірно, один із його найвідоміших творів.
Останні роки у Відні
У пізні роки гроші стали для нього приводом для хвилювання, як і для багатьох композиторів тієї доби, а його музика більше не тішила венеційську публіку. Він зустрівся з імператором Карлом VI і вирушив до Відня сподіваючись на імператорську підтримку, але імператор помер незабаром після його прибуття. Сам Вівальді помер у Відні 28 липня 1741 року в бідності й був похований у простій могилі.
Забуті та знову знайдені
Після його смерті популярність занепала, а надруковані концерти здебільшого залишалися поза увагою. Занепад тривав майже два століття й завершився на початку 1900-х, коли науковці відродили інтерес. Твори, які вважалися втраченими, згодом знаходили — деякі аж у 2015 році. «Пори року» нині — його найвідоміший твір, а виконання його музики відбуваються по всьому світу.
Поширені запитання
Чому Вівальді називали Рудим Священиком?
Він був рукоположеним священником і мав руде волосся — родинну рису. Італійською його звали il Prete Rosso.
Чи Вівальді написав більше, ніж «Пори року»?
Так. Він створив безліч інструментальних концертів, духовних хорових творів і понад п'ятдесят опер.
Де він працював у Венеції?
В Оспедале делла П'єта — притулку для покинутих дітей, де він викладав гру на скрипці та писав твори для його жіночого ансамблю.
Джерела